Природні орхідеї

У межах міста та його зеленої зони зустрічаються понад 25 видів рідкісних судинних рослин, занесених до “Червоної книги України”. Це такі види як береза низька — реліктовий вид, що зростає на Романівському болоті, відкасник осотовидний ендемічний вид, зростає на сухих лісових полянах та галявинах; лілія лісова — декоративний, рідкісний вид на галявинах листяних та змішаних лісів; ситник бульбистий — вид, що зростає на болотах і заплавних луках. Значна кількість видів родини орхідних, які характеризуються високою декоративністю, мають вузьку екологічну амплітуду і вимагають специфічних умов для розвитку. Це пальчатокорінники Фукса та бузиновий, зозулинець блощичний, що знаходяться на межі ареалу, трапляються на болотах, узліссях, галявинах, берегах річок; любка дволисти та зеленоквіткова — світлі мішані ліси, галявини; зозулині сльози яйцевидні — сирі луки, чагарники, заболочені місця; билинець комарниковий — вид на межі ареалу, зростає на луках, лісових галявинах; коручки чемерниковидна та темно-червона — в лісах та на узліссях; болотна — на заболочених луках, болотах, берегах річок та озер. У водоймах зустрічаються сальвінія плаваюча — рідкісна папороть і водяний горіх плаваючий.

Підсніжник звичайний

Підсні́жник білосні́жний, підсні́жник звича́йний, про́лісок білосні́жний (лат. Galanthus nivalis L.), місцева назва козульки — багаторічна цибулинна рослина. Назва роду походить від грецьких слів, які в перекладі означають «молочно-квітковий» (колір квітів цієї рослини нагадує молоко). Підсніжник звичайний зростає у листяних лісах і чагарниках в Карпатах та західних лісостепових районах.

Ця рослина навесні користується величезним попитом, часто її масово збирають для продажу або пересадки. У зв'язку з цим вже в багатьох місцевостях, де колись підсніжників було багато, вони зникають або зникли. Підсніжник потребує охорони, він занесений до Червоної книги України (2009).

Зозулинi черевички великоквiтковi Cypripedium macranthon Sw.

Українськi Карпати, Передкарпаття, Розточчя, Опілля, Полісся, Лісостеп, Гірський Крим. Вид поширений на Скандинавському півострові, у Центральній, Атлантичній та Східній Європі, на Уралі, у Південному Сибіру, на півдні Далекого Сходу, у Малій, Центральній (Монголія) та Східній (Китай, Японія) Азії.

http://www.nbg.kiev.ua/collections_expositions/index.php?SECTION_ID=277

Вовчi ягоди звичайнi Daphne mezereum L.

Лікарська, отруйна, олійна, медоносна і фарбувальна рослина. У народній медицині використовують сушену кору гілок вовчих ягід звичайних зовнішньо як протинаривний засіб, при ревматизмі і невралгії, при золотусі й водянці.

Есенцію з свіжої кори, зібраної перед цвітінням, застосовують у гомеопатії.

Всі частини вовчих ягід звичайних дуже отруйні. У корі і в квітках міститься глюкозид дафнін. В усіх частинах рослини, крім того, міститься жовто-бура смола — мезереїн, яка і є отруйним чинником рослини. Висушені рослини не втрачають токсичності. В ягодах міститься жирна олія (31%) і подібна до дафніну речовина кокогнін. Нерідко ягодами вовчого лика отруюються діти, доза в 10-15 ягід уже смертельна. Через наявність у рослині пекучого гострого соку тварини її не їдять, проте відомі випадки отруєння коней. Симптоми отруєння у людини і ссавців: запалення слизових оболонок, слабість, тремтіння, розширення зіниці, пронос, блювання, непритомність. Протиотрута — ковтання льоду, морфій, слизові відвари. Отруйні і вовчі ягоди пахучі. Кора вовчих ягід звичайних містить барвну речовину, тому її використовують для фарбування вовни в оливково-зелений колір.

http://www.nbg.kiev.ua/collections_expositions/index.php?SECTION_ID=277

Зозулинi черевички справжнi Cypripedium calceolus L.

Багаторічна трав'яниста рослина заввишки 25 — 35 см. Стебло опущене, прямостояче, рівномірно облиснене. Листки великі, еліптичні, з дещо опущеними жилками. Квітка оригінальної форми, нагадує старовинний черевичок, губа світло-жовта, здута, оточена червонуватими листочками оцвітини. Зазвичай на рослині одна квітка, рідко - дві.